Читать Літа зелені [The Green Years] онлайн полностью

ЛІТА ЗЕЛЕНІ



Частина перша



1

Міцно тримаючись за мамину руку, я вийшов з-під темної арки вокзалу на широкий проспект незнайомого міста. Ця чужа мені жінка тільки сьогодні стала моєю другою матір’ю, і тому, невважаючи навіть на шоколадку, яку вона дістала для мене з автомата, їй поки що не вдалося завоювати моєї прихильності. Протягом всієї нудної подорожі з Уінтона вона сиділа поряд, в купе третього класу, часто поглядаючи на мене з щирим жалем. Відвертаючи до вікна бліде, змучене обличчя, вона щось шепотіла і терла собі око хусточкою, немовби їй туди влетіла муха. На ній було стареньке сіре плаття, заколоте дешевою брошкою біля шиї, яку закривала вузенька горжетка з простого хутра. На голові — чорний капелюшок з широкими крисами, що позакручувались коло вух.
Коли ми вийшли з вагона, вона трошки ожила і навіть посміхнулася, міцніше стиснувши мені руку.
—  От молодець, що більше не плачеш. Може підемо пішки? Тут недалечко.
Я погодився, щоб зробити їй приємне, і ми не стали кликати кеба, а рушили вниз по Хай-стріт. Щоб прихилити мою увагу, мама заходилась показувати цікаві місця. Але мене так закачало в дорозі, що вулиця здавалася мені Ірландським каналом, а її підйоми та спуски — величезними хвилями. В голові у мене й досі стугонів дизель моторного човна, а у вухах лунали зойки паровоза.
Зупинившись біля красивого будинку з двома чавунними гарматами і флагштоком біля входу, мама з гордістю сказала:
—  А ось і лівенфордська ратуша. Тут працює містер Леккі... наш тато... у відділі охорони здоров’я.
«Тато, — промайнуло у мене в голові. — Це, певно, її чоловік... батько моєї рідної матусі».
Ноги мої почали заплітатися, і мама поглядала на мене з тривогою.
— Шкода, що сьогодні не ходять трамваї,— промовила вона.
Я надто стомився і до того ж був дуже наляканий стоголосим шумом ... Читать дальше

Скачать книгу Літа зелені [The Green Years]