Читать Ловець невинних душ онлайн полностью

Донато Каррізі
Ловець невинних душ



Немає страшніших свідків та невблаганніших обвинувачів за нашу совість.
Полібій



7:37

Мертвий розплющив очі.
Він лежав навзнак на ліжку. Кімната була біла, залита денним світлом. На стіні просто перед ним висів дерев’яний хрест. Чоловік придивився до своїх рук, що лежали вздовж тіла на чистому простирадлі.
Здавалося, вони належать не йому, а комусь іншому. Він підвів одну — праву — і підніс до очей, щоб краще її роздивитися. Відтак торкнувся бинтів на своїй голові. Він усвідомив, що поранений, але не відчував болю. Тоді повернувся й поглянув у вікно. Побачив нечітке відображення свого обличчя на склі. Цієї миті його охопив страх. Він поставив собі запитання, яке його засмутило. Навіть гірше — він усвідомив, що не в змозі дати на нього відповідь.
«Хто я?»



П’ять днiв тому



0:03

Зважаючи на адресу, це було за містом. Через мерзенну погоду й кепську роботу GPS, який зовсім не допомагав знайти шлях, вони дісталися цієї віддаленої місцини за півгодини. Якби на початку під’їзної дороги не висів маленький ліхтар, можна було б подумати, що тут ніхто не живе.
Швидка поволі просувалася через занедбаний сад. У світлі блискавки з мороку виринали вкриті мохом статуї німф і понівечених венер із пошкодженими руками. Фігури, застиглі у вишуканих позах, наче вітали їх безтямними посмішками. Ніби танцювали на місці.
Стара вілла здавалася безпечним притулком посеред бурі. Усередині не світилося, проте двері були прочинені. Будинок чекав на них.
Їх було троє. Моніка, молода лікарка-інтерн, яка тієї ночі чергувала у відділенні швидкої допомоги. Тоні, фельдшер із великим досвідом у надзвичайних ситуаціях. І водій, який залишився в машині, поки Моніка й Тоні попри бурю рушили до будинку. Перш... Читать дальше

Скачать книгу Ловець невинних душ