Читать Нетопир онлайн

Ю Несбьо
Нетопир


Піднялося в повітря, розгорнувши крила, потім упало на землю, і крила обернулися на плащ, що туго облягав тіло людини.
Френк Міллер. Бетмен, людина-кажан



Валла



1
Сідней, містер Кенсинґтон і три зірки

Щось було не до шмиги.
Службовка паспортного контролю широко посміхнулася:
— How are you, mate?[1]
— I’m fine,[2] — збрехав Харрі Холе. Тридцять годин тому він вилетів з Осло, зробив пересадку в Лондоні, потім ще одну в Бахрейні й останні години провів на цьому клятому сидінні перед запасним виходом. З міркувань безпеки йому довелося всю дорогу до Сінгапура сидіти у вкрай неприродній позі, і він лише дивом не звихнув собі хребта.
Жінка за столом припинила посміхатися і тепер з неабияким інтересом вивчала його паспорт. Що її так зацікавило — фотографія чи почерк, — сказати було важко.
— Business?[3]
Раніше Харрі Холе гадав, що митні офіцери в усьому світі з увічливості додають «сер», але потім він прочитав, що подібні формальності в Австралії великого поширення не набули. Ну й добре. Харрі не так часто подорожував і снобом не був. Усе, що йому потрібно зараз, — це готельний номер і ліжко, і що швидше, то краще.
— Yes. — Харрі затарабанив пальцями по столу.
Нараз губи її скривилися, а в голосі почулися верескливі нотки:
— Why is'nt there a visa in your passport, Sir?[4]
Серце його підскочило, ніби передчуваючи катастрофу. Може, слово «сер» тут використовують, лише коли ситуація загострюється?
— Sorry, I forgot,[5] — промимрив Харрі, гарячково порпаючись у внутрішніх кишенях. І чому спеціальні візи не проставляють у паспорті, як звичайні? Харрі почув, як у когось у черзі за ним задзумів мобільний. Він знав, що це його сусід по літаку. В того ще під час польоту раз у раз лунала одна й та сама ме... Читать полностью

Скачать книгу Нетопир